Михаил Максимус
|
|
|||||||
|
Ось місце забутих солдатом надій, Розвіяних вітром в засніжену даль, Долина жалю та загублених мрій, Навіки зникаючих за небокрай.
В і й н а
Війна братів - мов пекло на землі, Коли життя людське втрачає цінність. По селах та містах - спалахують вогні, Що в душі темряву несуть та дикість.
Я ніби йшов по цьому полю битви, Злітав побачить правду - наче птах; Але знайшов лише серця розбиті, В яких вселились біль та страх.
Я подумки рушаю в тяжкий бій - Солдатів наших дружно визволять; Багато з тих, зостався хто в полоні Страждають тяжко - душі їх кричать.
Наших братів тримали наче звірів, Немов людської гідності немає в тих, Хто беззаконня полюбив, катам повірив. Що їм життя? Та хто ж зупинить їх?
Тепер я знаю, що війна приносить: Це біль і розпач в молодих серцях, Братоубивство - сліпо душі косить, Та смерті страх у розумі, в очах.
Війна - це горе, серця біль та гнів, Це душ людських жорстке протистояння, Це тяжка втрата дочок, молодих синів, Що йдуть на смерть без всякого вагання.
Вітчизни щирих патріотів - не виню, За правду хто стояв - за для держави, Сміливо й голосно я землякам кажу: «Вони всі гідні честі й слави!»
Та гнівно звинувачую - таємних «роботяг» Злочинну цю сліпу і ненаситну владу, Що твердо стала під чужинський стяг Руйнує край наш, сім’ї та громаду!
Могли би мирно завжди говорить і жить Народи братні, з’єднанні державою, Але в жидопанів жага війни горить, Людські життя їм бачаться забавою… Війна - це справді сатанинська темна сила, Це царство зла, що править долями людей, Як жадібно збира бридка сира могила Людськії душі рясно кожен день!
Війна - це смерті знак окультний сатани, Коли приносяться людські життя у жертву; Знак означає владу над бездушними людьми, Що служать темряві, збираючі криваву жатву…
Війни страшний оскал, який побачив світ, Злякав не всіх «трудяг», що роблять чорне діло; Коли ж настане час, щоб скласти Заповіт? Як зупинити зло - щоб нас воно не вбило?
Блудниця-влада вже давно вклонилась сатані, Планує «тиху» смерть для власного народу. Прости нас любий Господи! Прости! Дай сили нам отримати Твою свободу.
Свою Вітчизну, рідний дім, сім’ю, Відстоювати треба, завжди захищати, Любов, ще не народжену шкільну мою Що поряд десь живе - як слід оберігати.
Хвалімо Бога: що не дав загинути в бою, А дав думки подій життя з’єднати, За те що мудрість щедро дарував Свою, Що розум дав чужинців розпізнати.
Від Бога істина, й знання про все життя: Духовне і земне - не можна роз’єднати, Що між добром та злом - немислимо злиття, Хто топче Всесвіту святий Закон - заплаче...
З надією дітей - повірим в кращу долю, У світле, радісне та мирне майбуття; Оберігаймо браття мир - шануймо волю. Згадаймо істину: від Господа людське життя! ------------------------------------------------------- -----
Пояснення: в Росії проблеми ще більші - повна деградація суспільства та дивовижна єдність влади щодо знищення власного народу… Присв’ячується загиблим героям, та всім живим, хто любить Бога Слова народні – грудень 2014р.
|
Copyright MyCorp © 2024 |